середа, 7 листопада 2018 р.

Улюблена поезія. За гай ступило сонце, і пішло...



За гай ступило сонце, і пішло,
І далину покликало з собою…
В туман пірнає росяне село
І повивається прозорою габою.

В садах вечері: борщ або куліш…
На крилах яблунь стомлені зірниці,
І хтось питає тихо: земле, спиш?
Уже спочила? Дай води з криниці!

І хтось питає, довго не вгава…
Земля ж спочила тихо просто неба,
Сплять горобці, і гори, і трава…
О люде, люде! Нащо тобі треба

В цю мирну мить турботити її,
Свою натомлену, хорошу свою землю?
Нехай би снами мовкнули гаї
І плив туман пшеницею за греблю.

А в тиші хтось питав: про що шумиш
Рясним садком, схилившись в чорнобривці?.
Та хтось питає тихо: земле, спиш?
Уже спочила? Дай води з криниці!

Микола Вінграновський, 1959 р.

Згадалося як то було разом із бабулею біля отчої хати... Тепер вона  у Вічності...

Немає коментарів:

Дописати коментар