середа, 8 червня 2016 р.

Улюблена поезія

Звичайна собі мить. Звичайна хата з комином.
На росах і дощах настояний бузок.
Оця реальна мить вже завтра буде спомином,
а післязавтра - казкою казок.

А через півжиття, коли ти вже здорожений,
ця нереальна мить - як сон серед садів!
Ця тиша, це вікно, цей погляд заворожений,
і навіть той їжак, що в листі шарудів.
                                                                                          Ліна Костенко

5 коментарів:

  1. Відповіді
    1. Дякую. Щемність миттєвостей життя ще у багатьох речах: купі обпалого листя, веселці, яка розкрилася над річкою, радості від того, що отримав листа від знайомого...

      Видалити
  2. Ой, як же вже зараз відчувається, як відчувається....

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Так. У кожній миті життя є своя філософія. Слухаємо і відчуваємо...

      Видалити