четвер, 31 березня 2016 р.

Мульфільм "Будинок із маленьких кубиків"

Витратіть 10 хвилин свого часу для перегляду цього мультфільму - ви не пошкодуєте.
Жив-був самотній чоловік у будинку, який  коренями йде до глибини води. 
Рівень води постійно зростає, він змушений будувати поверх за поверхом. Так і живе. 
Одного разу, під час чергової добудови,  він із-за необережності  губить трубку.  Тоді чоловік бере капітана і...
Перегляньте цей мультик, враження вас захоплять.

вівторок, 29 березня 2016 р.

Важка дружба


Пес і Кінь жили душа в душу. Обидвоє за найменшої нагоди виявляли один одному свою приязнь.

Пес приносив коневі найсмачніші кості з тих, які йому вдавалося роздобути, а кінь відкладав для пса найвідбірніший овес.

Вони так сильно любили одне одного, що обоє померли з голоду.

Моїм щастям є я - не ти, і  не тому, що ти не хочеш мені його дати, а тому, що тоді я був би вже не я.

Коли б я мінявся тільки для того, щоб задовольнити твій егоїзм, я б не міг бути щасливим.

Коли б ти критикував мене за те, що я не думаю твоїми думками, і бачу не так, як ти бачиш, - Я б не міг бути щасливим.

Ти називаєш мене бунтівником, але кожного разу, як я з тобою не погоджуюся,

Мені не йдеться про те, щоб змінювати тебе. «Ти мусиш бути тим, ким я є».

Але я не хочу, щоб ти казав мені, ким маю стати.

Ти говорив, що я прозорий, і що про мене дуже легко забути.

То навіщо ти скористався моїм життям, аби довести самому собі,

Ким, власне, ти є?
                                                                     Бруно Ферреро

неділя, 27 березня 2016 р.

Цитата недели

Моим добрым знакомым, которые от меня далеко, посвящаю эту цитату 

Если вы одарённый человек, это не значит, что вы что-то получили.
Это значит, что вы можете что-то отдать.
                                                                                                            Карл Юнг

вівторок, 22 березня 2016 р.

Хто про нас пам'ятає



У скляній посудині жили дві червоні рибки. Ліниво пересуваючись попри скляні стінки, вони мали досить часу, аби собі пофілософувати. І якось одна рибка спитала іншу:

-       Чи ти віриш у Бога?

-       Звичайно!

-       А звідки ти про Нього знаєш?

-       Хто ж тоді щодня міняє воду в акваріумі?

Немов спокійна ріка, плине у нас життя, і це диво.

Але ми звикли до чудес.

Кожен день є новим даром, чистою сторінкою, на якій можемо щось записати.

Бог щоденно міняє нам воду.

Коли ми перестаємо у Нього вірити, Бог не закривається від нас у своїй божественності; це ми умираємо у той день, коли наше життя робиться закритим на світло, що безнастанно променить і щоденно оновлює дива, які перевищують будь-який розум.

понеділок, 21 березня 2016 р.

Кімнатні фіалки

Кімнатні фіалки. Таку назву посту можна знайти на моєму блозі чималу кількість. 
Квіти  почали активно квітнути. 

Суцвіття ось цієї красуні - крупні, махрові, біло-вишневі. Махрова квітка надає цікавого об'єму рослині. 

Сьогодні,  21 березня, за вікном лежить сніг. 

День помітно стає довшим.  

Весонько, повертайся...



неділя, 20 березня 2016 р.

Цитата недели



Свет — он в человеке. И окружающий мир человека озаряется его собственным, внутренним Светом. Мир вокруг нас такой, каким мы его делаем. Человек — своего рода фонарь. Его внутренний Свет, его любовь и истинная доброта — это сила, которая освещает мир вокруг него. И вокруг каждого из нас всегда ровно столько Света, сколько мы его отдали.
Чем больше ты открываешься, тем светлее вокруг тебя становится.
                                                                                               Анхель де Куантьэ 

четвер, 17 березня 2016 р.

Улюблена поезія. Послухаю цей дощ


Фото - Анастасії Терещенко

Цю прекрасну поезію присвячує своєму сьогоднішньому настрою

Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить.
Бляшаний звук води, веселих крапель кроки.
Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить,
і раптом озирнусь, а це вже роки й роки!

А це уже віки. Ніхто уже й не зна,
в туманностях душі чи, може, Андромеди —
я в мантіях дощу, прозора, як скляна,
приходжу до живих, і згадую про мертвих.

Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю.
Він добре вам зіграв колись мою присутність.
Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.
І, може, це і є моя найвища сутніть.

                                                                                                      © Ліна Костенко

середа, 16 березня 2016 р.

О страстях и их взаимосвязи


Ненависть зависит от раздражительности, 
раздражительность - от гордости, 
гордость - от тщеславия, 
тщеславие - от неверия, 
неверие - от жестокосердия, 
жестокосердие - от нерадения, 
нерадение - от разленения, 
разленение - от уныния, 
уныние - от нетерпеливости, 
нетерпеливость - от сластолюбия.
Преподобный Макарий Великий

вівторок, 15 березня 2016 р.

Притчи по вторникам. Фасоль



В первый день Великого поста один сельский священник положил себе в карман сорок девять штук фасоли, чтобы, выбрасывая ежедневно по одной штуке, определить день окончания поста.
Стирая одежду священника, его жена заметила, что карман у него набит фасолью. «Батюшка любит фасоль, добавлю-ка я ему немного, пусть ест на здоровье». Так и сделала. Батюшка каждый день выбрасывал из кармана по одной фасоли, но та не кончалась.

Прошёл Великий пост, но для села, он не кончился.

И вот однажды крестьяне спросили у батюшки:

— Батюшка, когда же кончится Великий пост?

— Глядя на фасоль, что в моём кармане, ещё много дней остаётся.

понеділок, 14 березня 2016 р.

О посте

Ограничивая себя в питании, важно так же совершать в Великий пост следующее:

- доброделание. Хорошо бы навещать кого-то, кто нуждается в вашей помощи, внести пожертвование на благое дело. Дела милосердия помогают нам обрести столь необходимое нам смирение.

Не давать зароков о воздержании от какого-то греха, вредной привычки «на Пост»: если это грех, то от него надо избавляться навсегда. Так, например, если у вас «проблемы» с алкоголем и вы дадите зарок не пить в Пост, это значит, что вы будете семь недель предвкушать выпивку, а не христианскую встречу Пасхи.

Внешнее поведение. Следует избегать внешнего проявления своего подвига. Будьте приветливы и спокойны. Одновременно постарайтесь быть кроткими, чтобы от вас никакого негатива не исходило. Один из признаков неправильного поста – это раздражительность, гневливость.

Рассудительность. У гордости две крайности: либо все – либо ничего. А средним путем гордый не может идти. Все должно быть в меру, чтобы наше тело не мешало нашему уму молиться. Пост в пище по силам каждому христианину, но мера строгости его бывает различной. Одна мера для монахов и духовенства, другая – для мирян. Умение поститься приходит со временем, от Поста к Посту, гастрономический пост – это более школа, нежели экзамен.

Причащение в Пост. Желательно несколько раз за время Поста исповедаться и причаститься Святых Таин. Существует традиция всеобщего Причащения в Великий четверг (день установления этого Таинства Иисусом Христом).

неділя, 13 березня 2016 р.

Цитата недели

Не записывай своих добрых дел:
если запишешь, написанное быстро сотрется;
если забудешь, они будут записаны в вечности.

Не записывай грехов соседа: если запишешь, половина ляжет на тебя. Забудь о них, и Господь предаст забвению твои согрешения.
Николай Сербский

пʼятниця, 11 березня 2016 р.

Весна наближається

Ось такий заміряний Семен на цих фото. На вулиці наближення весни очевидне. Вона все більше опановує свої простори. Проте сьогодні похолодало: котик починає залазити в теплі речі та грітися. 




Здивований погляд Семена, у якому читаєш заклик: "Ну коли ж, прийде весна-красна?". Чекаємо.

вівторок, 8 березня 2016 р.

Колір велосипеда


Одна дівчинка вирішила наново пофарбувати свого велосипеда.

Обрала колір зелений, бо змалечку дуже його любила. Одначе старший брат сказав їй на те:

-       В житті не бачив зеленого велосипеда! Пофарбуй-но краще червоною фарбою. Буде класно!

Червоний колір також подобався дівчинці, й вона по-фарбувала велосипед у червоний колір.

Але подружка зауважила:

-       Всі мають червоні велосипеди. Чому би тобі не по-фарбувати його у блакитний колір?

Дівчинка, подумавши, таки пофарбувала велосипед у блакитний колір.

Але син сусідки мовив:

-       Блакитний? Цей колір якийсь сумний. От жовтий куди веселіший!

Дівчинка визнала: жовта барва таки веселіша.

Тут озвалася й сусідка:

-       Який жахливий колір! А найкращим був би бронзовий. Я раджу бронзовий.

І дівчинка забарвила велосипед у бронзовий колір.

Тут нагодився старший брат, який закричав:

-       Ти що, не послухала мене? Та ж бронзовий колір - такий буденний! Ти мусиш перефарбувати свого «коника» у червоне - мусиш, і край!

Тоді вона дзвінко засміялася.

Взяла бляшанку з зеленою фарбою, покрила нею багатостраждальний велосипед і вже не звертала уваги на те, що кажуть інші.

Якщо надавати надмірної ваги тому, що кажуть інші, це може навіть обернутися бідою.

© Бруно Ферреро 



понеділок, 7 березня 2016 р.

Квіти весни


Сніжно-білі квіти  підсніжники ростуть біля мого будинку. Ніжні, подібні до невеликих дзвоників білосніжні квіти прикрашають природу.
Милуюся ними у цю пору, бо повторить вона це диво лише через рік.

Шафран (крокус) отримала в подарунок від колег.



неділя, 6 березня 2016 р.

Цитата недели

Пока слово не произнесено, оно – узник того, кто собирался его сказать. 

Когда же слово сказано, его пленником становится тот, кто произнес его. 

Я часто раскаивался в том, что говорил, но редко сожалел о том, что молчал.
Автор неизвестен

середа, 2 березня 2016 р.

Про пластилінові картини





Барбара Рейд (Barbara Reid), народилась в Торонто, Онтаріо, в 1957 році. В 6-у класі, після перемоги в літературному конкурсі, вона захотіла стати письменницею. Але дитячій мрії не судилося здійснитись і Барбара  навчалась у художньому колледжі на іллюстратора книжок.

Саме тоді Барбара починає цікавитись ліпкою з пластиліна і виліплює свою першу картину, що викликає фурор серед студентів та викладачів колледжу. Так народжується нова техніка, яку художниця використовує і зараз.

Після завершення колледжу, Барбара Рейд починає працювати іллюстратором і згодом виходить перша книга з її роботами. Так вона стає відомою на весь світ, як засновник нової техніки малювання.

Зараз Барбара живе і продовжує працювати в передмістті Торонто разом із чоловіком та двома доньками.



вівторок, 1 березня 2016 р.

Золоті роки


Вони побралися п’ятдесят років тому. Одного дня сиділи на залізничній станції в очікуванні потяга. На лавці сиділо двійко закоханих.

Старенькі мовчки спостерігали за молодою парою. Хлопець ніжно обіймав дівчину і пристрасно цілував її.

У жінки заблищало в очах, вона торкнула чоловіка за руку і прошепотіла: «Ти також міг би це зробити!»

Чоловік обурено глянув на неї: «Що? Я ж зовсім її не знаю!»

Незмірний, страшний смуток бринить у словах: «Він/ вона більше не цілує мене...».

«Мешкаючи разом із моїми батьками, я думала, що їхнє кохання ніколи не вмре.

Я уявляла собі, що воно як велике дерево, готове протистояти будь-якій бурі, а насамперед часові. Тимчасом помітила, що це не так, оскільки велике дерево також може поволі погубити своє гілляччя і всохнути.

Мені розповідали, що велике кохання - немов дерево. Воно не вмирає від одного пориву вітру чи коли буває замало води.

Воно вмирає, коли дозволяєш, аби кохання вмерло всередині, як це трапилося з моїми батьками».