понеділок, 31 серпня 2015 р.

Почему нужно благодарить?

Благодарить нужно, потому что все на земле достойно благодарности.

Благодарить нужно, потому что все, что с вами происходит, от Бога идет.

Благодарить нужно, потому что благодарность обладает огромной жизненной силой и энергией.

Благодарность - это то, что доступно вам в любой момент времени и в любой ситуации вы можете привлечь ее в свою жизнь.

Благодарность - это возможность сделать выбор в сторону добра.

Благодарность - это принятие и смирение, которые помогут вам преодолеть любое препятствие и сопротивление.

Благодарность - это вера и любовь, которые могут нейтрализовать любое зло и негатив, отвести от вас беду.

неділя, 30 серпня 2015 р.

Цитата недели


Не будь спорливым, помни, что молчание – лестница в Небо.

                                                                                                              Симеон Афонский

середа, 26 серпня 2015 р.

Про котиків

Цього красунчика кота на прізвисько Товстунчик сфотографувала моя донька. Це її чи ненайкраще фото, яке вона зробила за останній рік.
Мешкає цій кіт у нашому дворі, бездомний. Прізвисько отримав від доньки. Він надзвичайної краси: ніс має оранжевого кольору,  очі глибинні, сіро-зелені.

Це наш домашній кіт Семен. На верхній фотографії - спить на коврику, споглядає свої котячі сни.
А це нашому котику всього пару місяців.
На цій знімці йому 2 роки.

Тут  Семенові 13 років.


вівторок, 25 серпня 2015 р.

Притча про форму і зміст

Чоловік просив роботу в цирку. Директор відповів: «Робота є, але дуже небезпечна. У нас помер один лев. Тому вам потрібно буде влізти в шкуру вбитого лева і поводитись, як лев, при цьому ви будете оточені справжніми левами. Це небезпечна робота, я вас попереджаю одразу».

Чоловік був у такому розпачі, що взявся за цю роботу – заробіток був хорошим. Але коли він вліз у левову шкуру і був приведений в клітку, то втратив самовладання.
Тут був інший лев, голосно гарчав, і чоловік закричав: «Допоможіть!».
Натовп, що зібрався на виставу, ще ніколи не бачив такої сцени: лева, який  людською мовою просить про допомогу.
Але інший лев тихо сказав йому: «Ідіот! Не виходь із себе, інакше ми втратимо обидва роботу». 

понеділок, 24 серпня 2015 р.

Про вишивку

 Ці картини з вишивками вишиті мною давно. Захотілося сфотографувати ці ручні роботи при денному освітлені.  Так вони виглядають  більш цікавими на мою думку.

Літня городина на вишивці вмістила соковиту скибочку кавуна, фрукти та овочі, які  щедро  дарує прийдешня осінь.



Метелики ще радують своєю красою. Зустічала лише деякі з них в природі. Переважна більшість на цій вишивці - це екзотичні.


 Одні з моїх улюблених весняних квітів  - нарциси.


Простий і смачний рецепт овочевого рецепту.
За зображеними інгрідієнтами на вишивці можна здогадатися, як готувати цю страву.

субота, 22 серпня 2015 р.

Старі фотографії

Сьогодні важко напевно сказати, у який саме рік зроблені ці фото. 


Пізня осінь. Біля будинка священника зібралася молодь. Фотографія, ймовірно, зроблена у 1938, 1939 роках. 

На знімці є моя бабуля Наталія (вона друга зліва, вдягнута в пальто з поясом), також майбутній директор сільської школи, що на Львівщині. Він праворуч, приліг на землю. Був призначений на посаду в 1944 році. Можливо, ці люди вплинули на вибір професії моєї бабулі. Вона стала вчителькою. 

На цій знімці моя бабця Ніна з подругою  на засланні у Сибіру. Плаття бабці дала для знімки господиня, у якої мешкала сім'я, а дівчинка Віра мала свою.

Ошатні молоді дівчата: заплетені коси, буси і недитячі погляди. Дуже багато пережити довелося. 

Рік фотографії приблизно 1943, 1944.

Це фото зроблено біля одного з сільських клубів Львівської області. Серед них є жіночка Рузя (як повне ім'я – я не знаю), яку я пам'ятаю слабко. 

Фотографія з 30-х роках минулого століття.

Жінки, які на ній зображені, збиралися у «Союзі українок».  Це найбільша жіноча організація в Галичині (і на українських землях взагалі), перейменована з «Жіночої громади», з осідком у Львові. 

Метою «Союзу українок» була активізація жінок, піднесення їхнього освітнього й економічного рівня (зокрема, фахового досвіду у ділянці хатнього господарства), суспільної гігієни, суспільної праці, участь у світовому жіночому русі тощо.

«Союз українок» своєю працею виховав новий тип української громадянки, а тим самим зміцнив і поглибив українську свідомість й український стан посідання. Філії і гуртки «Союзу українок» піклувалися літніми дитячими садками, що їх влаштовувала «Рідна Школа», виконуючи підготовчу і допоміжну роботу. 

У ділянці піднесення гігієни (у співпраці з «Українським гігієнічним товариством») влаштовувано доповіді по селах; ведено також куховарські курси, конкурси чистоти хати тощо.

А це мій прадід Іван Іванович. Він тут у військовій формі. Фото з 30-х років минулого століття.

пʼятниця, 21 серпня 2015 р.

Яким було це літо?


Кав'ярня-музей у Львові на мене справила незабутнє враження.  Відвідайте це місце, будуть приємні спогади, захоплення та бажання неодмінно повернутися.

Смаколики-юрашки. Не спробувала, жалкую. Треба було купити.

Будинок Легенд у Львові має свій годинник часу.

Місце, де неподалік знімали "Д'Артаняна і трьох мушкетерів".

Спаржева квасоля. Супер-городина. Раджу, вживайте.

Малина була надзвичайної смакоти, чорниці цього року було мало, кажуть померзла взимку та із-за певної засухи влітку також врожай був малим.
А яка солоденна малина. Росте у бабулі, тітки на городі.
Сестричка з дітьми та тіткою ходили на рапаки. Так називають ожину на місцевому діалекті.

А я в очікуванні врожаю помідор. Тішуся.



Ось таке воно літо. Вже достигає калина. Дякую тобі за твою щедрість. Зустрінемося!

четвер, 20 серпня 2015 р.

Яким було це літо?



Літо минає, залишаються ще дні в календарі серпня. Все ж літечко не ухопити. 
Хіба спогогади у фотографіях дають можливість перелистати миті, які вже минули.  
Яким воно було? Трохи дощливим, спекотним, вдалим.

Ми з донею побували у рідні.

У цьому пості фото, які не увійшли до розповідей про відпуск.  Та ще фото,  які мені прислала сестричка.

Старенький собака реагував на мою присутність досить спокійно. Лише, коли я вбиралася у літні брюки починав гавкати, не впізнавав.

Дружнє сімейство котиків. Як добре бути в рідних обіймах.

Ходять коні на пасовищі. Безмежні поля, свобода вітру, літо у розпалі.

Курочки-квочки навчають циплят добувати їжу.

На зиму заготовки дров. Вони по-господарськи складені під навісом.


Карпати, Карпати, зелені Карпати.


Це мої племінники. Як радісно можна бігати-ганяти околицями яблуневого саду. Гайда, на випередки з вітром.
Мабуть вже дозріли яблучка-смаколики.

Красується білокачанна капуста. Качан  такий соковитий та міцний. Набрався сили до кінця літечка. А був такий.

Цвіте гарбузик. 

 Милує око та ще набирається повних сил до настання осені.


Хатинка під черепицею.


Оце така чудесна меленка для перцю. Справжня раритетна річ.
Може хтось знає, хто виробляв такі речі?


Стара, стара колишня хата  тепер слугує для збереження інвентарю та всілякого господарчого реманенту.

Фотографії. Гортаю та гортаю їх. Скільки ж разів на вас дивилися? Продовження буде...

середа, 19 серпня 2015 р.

З Яблучним Спасом!

Вітаю зі святом! Благодаті, мудрості та щастя. 

Із другим спасом повязують такі народні прислів'я:

Прийшов Спас – пішло літо від нас.

Спас – усьому час.

Прийшов Спас – бери рукавиці про запас.

Погодні прикмети Яблочного Спаса такі: ночі  стають більш холодними, майже осінніми. 
За погодою на Спас прораховували, наскільки холодним буде січень у наступному році. 
Саме на Яблочный Спас в теплі краї відправляються деякі птахи, наприклад, журавлі.

понеділок, 17 серпня 2015 р.

Про моїх рідних, мої спогади

Довго вагалася чи виставляти цей пост та все ж  вирішила, що маю це зробити. 
Історія моїх рідних, мого роду у декількох фотографіях. 
На цьому фото - моя мама, їй 22 роки. Схожа на актрис із кінофільмів 60-х років. 

А це фото, де зображена бабуля Наталя. Їй чи 22 чи 23 роки. Мені не вдалося встановити рік, коли вона фотографувалася. Загинула у 1944 році. 
Вишивана чорна сорочка, а може сукня, на ній брошка. Скромно, інтелігентно, вишукано.

Я запитувала у бабуленої рідної сестри, яка мені замінила бабцю, про те, якою за характером вона була, моя бабця Наталя. Все, що вона пам'ятає з рис її характеру, то її цілеспрямованість, уміння тримати слово, рішучість.
Вчителька за фахом, знала понад п'ять іноземних мов (це мені моя мама казала, не відаю чи так було). Мала довгу, густу косу.
А це фото дядька Омеляна. У вишиваній сорочці вічно молодий красень.
Йому завжди буде 19 років. Помер від малярії, коли перебували на засланні в Кубані.


Прабабулечка Аня. Вона пережила мою бабцю, мого дядька, свого чоловіка Івана Івановича.
Пам'ятаю її  безкінечну доброту. На мене вона ніколи не кричала, не сварила.
Якось, я будучи у них на гостинах, ще  дитиною (мені було років 5), згадую такий момент. Він закарбувався в пам'яті.
Прабабуля хотіла сісти на низеньку табуреточку, попросила мене її поставити поближче до неї. Це було на вулиці. Вона вже майже присіла, а я взяла та забрала її.  Прабабця опинилася на землі, а я дитина втішалася, що вона впала.
Пам'ятаю її слова: "Дитинко! Навіщо так зробила?", а я реготіла, заливаючись від сміху.
Хіба розуміла, що так робити не можна?
На цій фотографії прабабуля сидить біля грецького горіху (вона все там любила сидіти), позаду неї криниця-журавель.
Я пам'ятаю, коли приїхала влітку, після закінчення 1 класу до бабці, стався такий випадок.
Кури ходили подвір'ям та раптом півень-голосисте горличко, почав битися ще з одниим півнем. Потім, у бійці, підстрибуючи, злетів на криницю, намагаючись її перелетіти, не перелетів, потрапив у неї. І тітка, і бабуля намагалися витягнути відром та не вийшло...  Тоді воду не брали з криниці декілька днів.
Наступного літа криниці вже не було. Місце заросло травами, кущами.  Від давності років криниця почала осипатися...
Цікава деталь. На колінах прабабуся тримає шкірку кролика. Це такий  саморобний пояс, який вона собі робила і вдягала, коли у неї боліла спина. Фотографія з 1970 року.