четвер, 30 липня 2015 р.

Улюблена поезія


Наснився мені чудернацький базар:

під небом у чистому полі,
для різних людей,
для щедрих і скнар,
продавалися різні Долі.
Одні були царівен не гірш,
а другі – як бідні Міньйони.
Хто купляв собі Долю за гріш.
А хто – і за мільони.
Дехто щастям своїм платив.
Дехто платив сумлінням.
Дехто – золотом золотим.
А дехто – вельми сумнівним.
Долі-ворожки, тасуючи дні,
до покупців горнулись.
Долі самі набивались мені.
І тільки одна відвернулась.
Я глянула їй в обличчя ясне,
душею покликала очі…
– Ти, все одно, не візьмеш мене, –
Сказала вона неохоче.
– А може візьму?
– Ти собі затям, –
сказала вона суворо, –
за мене треба платити життям.
А я принесу тобі горе.
– То хто ж ти така?
Як твоє ім’я?
Чи варта такої плати?
– Поезія – рідна сестра моя.
А правда людська – наша мати.
І я її прийняла, як закон.
І диво велике сталось:
минула ніч. І скінчився сон.
А Доля мені зосталась.
Я вибрала Долю собі сама.
І що зі мною не станеться, –
у мене жодних претензій нема
до Долі – моєї обраниці.

© Ліна Костенко


вівторок, 28 липня 2015 р.

Притча про щастя


Жили-були чотири брати. Пішли вони якось Щастя шукати. Йшли-йшли і раптом бачать – яма. А в ямі Щастя сидить.
– Чого, – питає Щастя, – вам треба, брати?
Перший брат каже:
– Хочу все знати!
– Це можна, – відповідає Щастя і дає йому «Всесвітню енциклопедію».
Другий брат каже:
– А я хочу стати багатим!
– Чом би і ні? – відповідає Щастя і дає йому двісті монет.
Третій брат каже:
– А я найсильнішим хочу стати!
– І це вирішено, – мовить Щастя і вручає йому гирю.
– А тобі чого потрібно? – питає воно молодшого брата.
– А тобі? – запитує молодший брат. – Що ж ми все про себе та про себе.
– А мені б з ями вибратися.
Схопив молодший брат Щастя, витягнув його з ями і пішов своєю дорогою. А Щастя за ним побігло.

неділя, 26 липня 2015 р.

Цитата недели

Веруй, что все случающееся с нами, до самого малейшего, бывает по Промыслу Божию, и тогда ты без смущения будешь переносить все, находящее на тебя.
                                                                                             Преподобный Авва Дорофей

пʼятниця, 24 липня 2015 р.

Різне

З літньої поїздки залишилися фото.
Ось дозріває черешня. Її смак надзвичайно солодкий, вона маленька за розмірами.
Квасоля цвіте і стигне, а горошок набрав своєї сили.

Потяги тут ходять за розкладом.


Старі яблуневі дерева були і залишаються великими. Це речення зрозуміє той, хто дивився фільм "Когда деревья были большими".
Лелека на даху. Завжди зачаровує цей пейзаж.

Лісова малина дуже солодка, хоча дрібна. Росте біля старої хати, де вже ніхто не мешкає...

Зріють грецькі горішки.
Цікаві візерунки з дерева на старезній хаті, якій більше 100 років.

А ось ця черешенька на тарілочці.
Спаржева квасоля- супер смакота.
А це вже велике місто.









Штрудель яблучний.
Чай на травах.

І знове велике місто.

четвер, 23 липня 2015 р.

Дикий виноград

Дикий виноград має прекрасний декоративний вигляд.
Зараз почав активно цвісти, а біля нього рояться джемелики. Вони вважаються кращими запилювачами рослин. Комахи невтомно гудуть, переносячи пилок із квітки на квітку.
Восени прийдемо робити фото синих плодів винограду.


середа, 22 липня 2015 р.

День п'ятий. Про квіти

«Щоб жити, потрібні сонце, свобода і маленька квітка», – писав видатний казкар Ганс Христіан Андерсен. 

Найпростіша польова квітка може зцілити душу. Той, хто вирощує квіти, я більш ніж впевнена, великий трудівник, бо приносить радість не лише собі, а й багатьом людям. Отже, квіти дарують нам найрізномнітніші емоції позитиву.



Навіть ось цей жучок угледів собі  квітку-красуню. Здається, що він смакує нектаром, а може споглядає з висоти, яка була йому неосяжною?!
Квіти, які вирощені моєю бабусею та тітками, – лілії, троянди, флокси... Скільки вони випромінюють краси. 
Цей сухоцвіт зберегається з минулого свята Маковея. Його називають ще першим медовим Спасом.  До букетика я додала гілочку червоної смородини. Така смачнюча ця літня ягода.








Фото - Анастасії Терещенко

Цим постом я завершую свої  міні-розповіді про відпустку. Думки, немов бджолиний рій вискакують одна поперед одної. Можливо розповіді і хаотичні, але написані щиро від тих подій, що з нами сталися.
Залишилося ще купа фото, які, можливо, виставлю, часом на блозі.
Не покидає мене почуття щемності того, що ця літня зустріч була короткотривалою.
Ми мешкаємо від наших рідних далеко. Моя далека родина (по маминій лінії), нам всім дуже близька, найрідніша. Тримаймося гуртом, мої рідненькі...
Ще буде...

вівторок, 21 липня 2015 р.

Тайна воскресения цветка. Притчи по вторникам

Фото Анастасии Терещенко
                                                       
На подоконнике в комнате мальчика мама поставила два горшка с цветами.
— Поливай, и они порадуют тебя! — сказала мама.
Но мальчику понравился один цветок, а другой не понравился. Каждый раз, когда поливал их, понравившийся цветок он мысленно ласкал: «Какой ты прекрасный! Я люблю тебя!». А поливая непонравившийся цветок, в душе ругал его: «Плохой ты. Зря поливаю. Выбросил бы тебя из окна, но мама обидится!»
Прошло несколько месяцев. Однажды мама заметила, что цветок в одном горшке растёт и растёт, а в другом — увядает и гибнет.
— Почему? — забеспокоилась мама. — Может быть, не поливал? — спросила она мальчика.
— Поливал так же, как другой! — ответил мальчик.
Мама забрала горшочек с увядшим цветком и поставила его в своей комнате.
— Я вылечу тебя, хороший мой! — сказала она цветку ласково.
И каждый раз, когда поливала его, воображала, как он растёт, бурно цветёт, испускает чудный запах.
Всё так и случилось.
— Чудо! — порадовалась мама.
Мальчик тоже удивился: цветок умирал, но вдруг ожил. И каким он прекрасным стал.
— Что ты с ним сделала, мама?
— Не знаю! — ответила она.
Только земля в горшочке и сам цветок знали тайну воскресения цветка. Но они говорить не умели.
                                                                                                      Шалва Амонашвили


понеділок, 20 липня 2015 р.

День четвертий. Про відпустку

Мандруємо Львовом далі. Надвечір завітали до майстерні пряників «Юрашки». Назва з’явилась через те, що раніше пряники продавали біля собору св. Юра.






Далі був гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла, відомий у Львові як костел Єзуїтів, збудований у стилі раннього бароко на початку XVII ст. Тепер у ньому тривають реставраційні роботи. 

Львів задощив, проте він прекрасний у будь-яку погоду. Кожна інсталяція надворі була покрита небесними сльозами. Під дощик ми з донькою потрапили декілька разів.




Зливу перечікували у вуличному кафе, де я смакувала трав’яний чай і перечитувала улюблені місця з роману Наталії Гурницької «Мелодія кави у тональності кардамону».



Далі буде…