вівторок, 19 травня 2015 р.

Притчі по вівторках. Злітайте на південь!

Уздовж всього тину, що оточував пташиний двір, розсілися ластівки, неспокійно щебечучи одна з одною, кажучи багато про що, але думаючи тільки про літо і південь, тому що осінь стояла вже на порозі – очікувався північний вітер.
Одного разу вони відлетіли, і всі заговорили про ластівок і про південь.
– Мабуть, наступного року я сама полечу на південь, – сказала курка. Минув рік, ластівки повернулися. І ось вони знову розсілися на плоті, а весь пташник обговорював майбутній від'їзд курки. Рано вранці подув північний вітер, ластівки разом злетіли і, ширяючи в небі, відчули, як вітер наповнює їх крила. До них прибула сила, дивне стародавнє знання і щось більше, ніж людська віра. Високо злетівши, вони залишили дим наших міст.
– Вітер, мабуть, відповідний, – сказала курка, розпрямила крила і вибігла з пташника. Махаючи крилами, вона вискочила на дорогу, збігла вниз з насипу і потрапила в сад.
Надвечір, важко дихаючи, вона повернулася назад і розказала мешканцям пташника, як літала на південь до самого шосе і бачила найбільший в світі потік машин, що мчаться мимо. Вона була в землях, де росте картопля, і бачила злаки, які допомагають людям харчуватися. І, нарешті, вона потрапила в сад. У ньому були троянди, прекрасні троянди і сам садівник.
– Приголомшливо, – сказав весь пташиний двір. – І як живописно розказано!
Пройшла зима, пройшли важкі місяці, почалася весна нового року, і знову повернулися ластівки. Але пташиний двір нізащо не погоджувався, що на півдні – море.
– Послухайте нашу курку! – говорили вони.
Курка тепер стала знавцем. Вона-то знала, як там – на півдні, хоча навіть не пішла з містечка, а просто перейшла через дорогу.
Але якщо є можливість, все-таки злітайте на південь.

Немає коментарів:

Дописати коментар