вівторок, 24 лютого 2015 р.

Правда – далеко не істина, тому що правда не буває повною. Притчі по вівторках


У сиву давнину Учитель і його учень ввійшли через ворота у велике місто для того, щоб розповісти про християнську добру віру.
Зненацька якийсь чоловік, мешканець цього міста, підбіг до них і промовив:
– Мудрець, мабуть, не будуть корисні мешканцям цього міста божі настанови. Люди у нас грубі серцем і противляться твоєму слову боголюбства і любові. Всі вони не бажають пізнати ні краплинки нового. Не витрачай даремно свого часу на них.
Мудрець подивився на нього і сказав:
– Ти, безсумнівно, правий.
Після цього підбіг до старця другий чоловік і промовив:
– Старець, можеш не боятися. Тебе радо приймуть в цьому чудовому місті. Люди чекають на тебе і сподіваються почути цінні слова християнського віровчення, яке виходить із твоїх вуст. Вони нудьгують за вірою і готові до служіння. Наші уми і душі відкриті для тебе.
Мудрець подивився на нього і сказав:
– Ти говориш правду.
Вірний учень не стримався і спитав учителя:
– Старець, скажи мені, чому ти і у першому, і у другому випадку відповів одне й те саме, хоча обоє говорили тобі абсолютно різні речі.
Старець відповів вірному учневі:
– Ти повністю правий і, сподіваюсь, бачив, що дві людини говорили правду, яка відповідає їхньому сприйняттю життя. Перша скрізь бачить тільки негативне, друга помічає добре. Вони розуміють світ таким, яким обоє бажають його бачити. Кожний із них робить висновки із свого досвіду розуміння даного світу. Ні один із них не лицемірить. Обоє говорили мені правду. Просто правд завжди мінімум дві.

Немає коментарів:

Дописати коментар