вівторок, 29 грудня 2015 р.

Откуда приходит Новый год?


Новый год слетает с неба?
Или из лесу идёт?
Или из сугроба снега
К нам приходит новый год?

Он, наверно, жил снежинкой
На какой-нибудь звезде
Или прятался пушинкой
У Мороза в бороде?

Спать залез он в холодильник
Или к белочке в дупло...
Или в старенький будильник
Он забрался под стекло?

Но всегда бывает чудо:
На часах двенадцать бьёт...
И неведомо откуда
К нам приходит Новый год!
А. Усачёв

понеділок, 28 грудня 2015 р.

Магнітики-ялинки: чи що це за шишки, підскажіть!

У цьому році випробувала  зробити магнітики-ялинки своїми руками. Вийшло. Працювати на філігранністю ще треба багато та перші результати позитивні. 

Ця робота мене захопила. Чоловіка попросила зробити шаблон. За професією  він слюсар, і така маніпуляція була для нього простою.  

Прикупила в магазині шнур, оздобила кожну ялинку по-своєму: зернами кави, висушеним лимоном, блискітками, мушлями, шишками, корицею тощо. 





На зворотньому боці кожної ялинки - магнітик.

Є одна з ялинок, прикрашена суцільними шишками. Що це за плід, підскажіть?  

 А це упаковка теж зроблена своїми руками. У них сховані ялинки-магнітики.


З прийдешніми новорічними святами!


неділя, 27 грудня 2015 р.

Цитата недели


 
Смеялся кот над цепным псом. До тех пор, пока даже у цепи терпенье не лопнуло!
                                                                                                             Монах Варнава

субота, 26 грудня 2015 р.

Жизнь - бумеранг

Жизнь - бумеранг. К тому ведется: 
Что отдаете, то и вернется. 
То, что посеешь — то и пожнешь 
Ложью пробьется ваша же ложь. 

Каждый поступок имеет значенье; 
Только прощая, получишь прощенье. 

Вы отдаете — вам отдают, 
Вы предаете — вас предают, 
Вы обижаете — вас обижают, 
Вы уважаете — вас уважают… 

Жизнь - бумеранг: все и всем по заслугам; 
Черные мысли вернуться недугом, 
Светлые мысли — Божественным светом… 
Если не думал — подумай об этом!
Олег Гаврылюк

вівторок, 22 грудня 2015 р.

Притчі по вівторках


Австрійський поет Рільке якийсь час жив у Парижі. 
Щодня дорогою до університету він разом зі своєю приятелькою француженкою переходив дуже людну вулицю. На розі цієї вулиці знаходилась жінка старшого віку та просила милостиню у перехожих. Вона сиділа нерухомо постійно на одному й тому ж місці, як статуя, з простягнутою рукою та опущеними до землі очима. 


Рільке ніколи не давав для неї милостині, а його приятелька часто знаходила для неї якийсь гріш. 
Якось француженка запитала поета:
- Чосу ти ніколи нічого не даєш цій бідній жінці? 
- Ми мали б дати їй щось для серця, а не тільки для рук, - відповів він.


Наступного дня Рільке прийшов з гарною трояндою, що тільки-но почала розпускатися та дав цю троянду убогій жінці. Раптом жебрачка підняла очі, подивилася на поета, підвелася з землі та поцілувала його руку і пішла, притискаючи троянду до грудей. 


Цілий тиждень її ніхто не бачив. А потім жінка знову сиділа на тому самому місці - мовчазна, нерухома, як і раніше. 
- Чим вона жила всі ці дні? - запитала молода француженка.
- Трояндою, - відповів поет. 

неділя, 20 грудня 2015 р.

Цитата тижня


Тим, ​​хто твердить, що в один прекрасний день здійснить, нарешті, свою мрію, слід пам'ятати: «один прекрасний день» - це сьогодні. Навряд чи колись буде прекрасніше ...
Честер Беннінгтон

субота, 19 грудня 2015 р.

Зі святом Миколая!


Затамуйте, друзі, подих: Миколай сьогодні ходить.
У віконце заглядає, подарунки підкладає.
Звечора повірте в диво, ну а зранку вже сміливо
Під подушку заглядайте і дарунки забирайте.

Якщо там порожнє місце, то це свідчить ось про це:
Він здійснив Ваші бажання ще сьогодні спозарання,
Він молитву Вашу чув, у кімнаті Вашій був
І за Вашу щиру віру дарував Вам щастя міру,

Пуд здоров’я і пуд віри, кілограмів сто надії,
Фунтів міліон любові і кохання не на слові,
А каратів так відерце він вживив у Ваше серце.
Ну і ще букет удачі і добра у Вашу вдачу.

Щедрий, добрий чарівник чарував над Вами й зник.
Ваші очі тепер сяють, Миколая прославляють.
Новий рік не за горами, нове щастя уже з Вами.
Я із святом Вас вітаю й віри в диво Вам бажаю! 




Темна нічка наступає,
Снігом білим засипає,
Всі дороги і будинки,
Всі дерева і ялинки.
Ніби казка на малюнку -
Сніг малює візерунки.
Двері в хату відкривай,
Йде до вас сам Миколай .
Він несе свої вітання,
Радість, свято, побажання:

Щоб у кожній хаті - всі були багаті!
Щоб у кожнім домі всі жили в любові!

пʼятниця, 18 грудня 2015 р.

Про найдорожчих людей


Перегляньте цю короткометражку про (The Invisible Shield чи Ангел-охоронець) про наших найдорожчих і найближчих  людей.

середа, 16 грудня 2015 р.

З днем народження, бабулечко!


Сьогодні моїй бабулі 88 років. На цій знімці вона з чоловіком Богданом після одружання.

Для мене бабулечка  уособлення радості, благодаті, мудрості.
Вона з малих років  вчила мене  вмінню радіти життю, життєйським простим істинам,  мужньо переносити горе.
На цій знімці бабуля з двома донечками Іриною та Зеновією.

Мали можливість улітку цього року бачитися. Короткі миті спілкування тішили  і гріли душу.

Бабулечко! Бажаємо Вам найміцнішого  здоров'я, любові, радості. Многії і благії Вам літа, дорогенька!


вівторок, 15 грудня 2015 р.

С днём рождения!


 Екатерина Леонидовна! Поздравляю тебя с днём рождения!
Желаю тебе:
радости, удачи, счастья и ... не только счастья, а и умения радоваться каждой минуте, секунде, мгновению.
Ведь из множества мгновений складывается наша жизнь. У каждого человека есть такие, которые хочется остановить...
Пусть они живут и наполняют душу...
И пусть каждое - будет целой жизнью. 

понеділок, 14 грудня 2015 р.

Любимая поэзия. Жизнь

Подруга - жизнь возьми меня зa руку, 
Держи, не отпускай, иди со мной. 
Мы так сейчас нужны друг другу! 
Ты у меня одна! Мне хорошо с тобой! 

Давай забудем грусть, невзгоды, 
Кто знает, сколько нам ещё идти? 
С тобой свернуть мы можем горы! 
Господь, пошлёт нам ангела в пути. 

К твоей руке прижмусь я крепко, крепко! 
Я счастлива, подруженька, с тобой! 
Мне Бог, однажды дал подарок этот, 
Тебя родная! И не нужно мне другой!
Татьяна Сумарокова

неділя, 13 грудня 2015 р.

Цитата недели

Мы должны побеждать зло миром и сердечной тишиной, мирными и тихими мыслями. Иначе с нами так и будут приключаться беды и горести. Если мы сами не смиримся, Господь не перестанет нас смирять. Одна и та же беда, которая приносит нам много страданий и боли, будет повторяться постоянно, пока мы не научимся побеждать ее миром, тишиной и смирением, и не придавать ей значения.

Старец Фаддей Витовницкий

середа, 9 грудня 2015 р.

Любимая проза. Сказка о фонарике

В один прекрасный и удивительный день на свет появился маленький электрический фонарик. Его сделали добрые люди, и поэтому он получился очень красивым. В него сразу же поставили новые батарейки, и теперь фонарик мог светить своим большим и открытым глазом в темноте и помочь людям найти нужную дорогу.

Фонарик всегда очень радовался, когда его включали. Он с восторгом смотрел на окружающий мир, каждый раз надеясь увидеть в нём что-то новое и интересное. Когда его выключали, фонарик нисколько не обижался и быстро засыпал. Во сне ему снилось всё то, что он только что успел разглядеть наяву.

Каждый раз, оказываясь полезным людям, фонарик очень радовался. Ведь это такое большое удовольствие – быть нужным другим, помогать им. Он много раз выручал людей в самое трудное для них время – когда было темно и страшно. Вместе с фонариком им было не страшно, и люди благодарили его за это.

Время шло, и от постоянной работы здоровье фонарика стало портиться. Его батарейки начали садиться. Он уже не мог светить так ярко, как прежде, и поэтому им стали пользоваться всё реже и реже. В конце концов, о нём все забыли, и он, оставшись без работы, тихо лежал забытый на своей полочке в кладовке и грустил.

Однажды одна маленькая девочка случайно зашла в кладовку и увидела на полке красивый фонарик. «Какой же он замечательный!» – сказала она и взяла его в руки. Рассматривая его со всех сторон, она согрела фонарик своим теплом. Девочка попыталась его включить, но у неё ничего не получилось: батарейки давно сели. Девочка огорчилась, но сказала: «Я всё равно тебя люблю, милый фонарик, и буду с тобой дружить!»

Согретый тёплыми словами девочки, фонарик опять почувствовал, что кому-то нужен. Его переполняла радость, но выразить её он не мог – ведь он был только фонариком! И тогда, собрав все свои последние силы, фонарик ярко вспыхнул и на какое-то время засветился.

Девочка смотрела на светящийся огонёк фонарика широко раскрытыми глазами – как случилось, что фонарик загорелся сам?! Она очень обрадовалась этому чуду.

Свет фонарика всё больше тускнел – силы окончательно покидали его. Яркий лучик превратился в совсем маленькую и едва заметную точку. Еще несколько секунд, и пропала и она. Фонарик окончательно погас.

«Я тебя спасу», — сказала девочка и побежала к своему папе. Совсем недавно папа купил несколько батареек для его нового будильника. Девочка попросила папу дать ей две штучки и вместе с ними побежала в кладовку, где спал погасший, но очень счастливый фонарик. Девочка прижала его к своей щеке и прошептала: «Не горюй, дружок, всё будет хорошо». Она вынула из тела фонарика старые батарейки и поставила вместо них новые.

Когда фонарик снова включили, его свет разлился по всей комнате. Фонарик снова мог рассматривать мир, а главное — помогать людям. Он был абсолютно счастлив от этого. Но самую большую радость он почувствовал, когда девочка, обрадовавшись его новому рождению, прижала его к своей щеке и счастливо засмеялась.

Как же это прекрасно – делать других счастливыми!

Написано по идее Валерия Корякова

вівторок, 8 грудня 2015 р.

Притчі по вівторках

Учень одного філософа пішов відвідати свого вчителя, який лежав на ліжку при смерті.
- Залишіть мені у спадок трохи Вашої мудрості, - попросив він.
- Бачиш мій язик? - запитав філософ.
- Бачу, - сказав у відповідь учень.
- А мої зуби? Чи всі ще там?
- Ні, не всі.
- А знаєш чому язик тримається довше від зубів? Тому, що він м'який та гнучкий, а зуби тверді - тому і випадають.
Тепер ти знаєш усе, що потрібно знати. Іншої мудрості я не маю.

понеділок, 7 грудня 2015 р.

День великомучениці Катерини

Серед численних жіночих свят, що сповідувалися лише представницями слабкої статі, найзнаменнішим є свято святої великомучениці Катерини, що припадає на 7 грудня.

Дослідники християнських вірувань вважають, що в давнину це було свято дівочої долі, але згодом церква пов’язала його зі святою Катериною ("чиста душею" — так перекладається її ім’я з грецької). Життя Катерини припало на кінець III — початок IV ст. — період найтяжчих гонінь на християн за часів імператора Максиміліана.
Катерина була дочкою грецького царя Ксантоса. Александрія, де мешкала родина царя, вважалася тоді справжнім центром наук та мистецтв. Здібна та допитлива дівчина вивчала філософію, діалектику, ораторське мистецтво, риторику, була обізнана з творами видатних на той час лікарів, знала чимало мов. Мати Катерини була таємною християнкою, і через неї дівчина познайомилася з християнським ученням, яке справило на неї надзвичайне враження.

Завдяки розуму й обізнаності в багатьох науках Катерина обернула в християнську віру багатьох людей і завжди перемагала в спорі з язичницькими філософами. Все це разом із рідкісною вродою зробило дівчину надзвичайно гордою, 1 серед чоловіків вона не знаходила рівного собі.

Коли ж підійшла пора виходити заміж, батьки почали шукати для доньки нареченого, але вона й слухати не хотіла про нього, і одного разу сказала: "Якщо ви наполягаєте, я вийду заміж. Але знайдіть мені такого юнака, який буде подібний до мене у чотирьох обдаруваннях, якими я, як в" запевняєте, перевершую всіх інших дівчат. Хай він буде подібний до мене у благородстві, у красі, у багатстві та в розумі; якщо ж у нього буде відсутній хоча б один хист, він невартий мене".

Довго шукали батьки нареченого для своєї дитини, але все було даремно. За порадою вони звернулися до одного старця, який давно довідався про високі моральні якості Катерини і вирішив схилити її до "пізнання Христа, Царя Небесного".

Ось що він сказав дівчині: "Знаю тільки одного прекрасного юнака, який, без сумніву, перевершує тебе в усіх обдаруваннях, про які ти казала; краса його перемагає сяйво сонця, премудрість його — це все, що створене: живе та неживе; багатства скарбниці його можна роздати всьому світові, і від цього воно не зменшиться, а стане більшим; благородство ж його невимовне". Образ цього юнака, так велично змальований старцем, сх ви - лював Катерину настільки, що з цього моменту вона думала тільки про нього та мріяла стати його дружиною.

Благочестивим життям та молитвами Катерина досягла такого стану, що їй дано було побачити в чудесному видінні цього прекрасного юнака, тобто самого Ісуса Христа.

Він подарував дівчині обручку та сказав їй: "З цього дня приймаю тебе в наречені, наречені вічні; да не буде у тебе віднині жениха земного".

Сталося так, що заручитися з красунею Катериною зажадаш сам імператор Максиміліан — язичник, який приїхав до Александрії та закохався у дівчину. Але Катерина не тільки  не зрадила Ісусові, але й привернула до нього імператрицю, улюбленого полководця імператора з його охоронцями, а також філософів, які прийшли переконати Катерину у перева - гах віри язичників. Усі її послідовники прийняли мученицьку смерть. Останньою було жорстоко страчено й саму Катерину. Через кілька років християни знайшли останки мучениці й поховали їх. Місце страти Катериии й сьогодні показують в Олександрії туристам. Давні християни цього міста встановили мармурову колону, па якій висікли зображення св. великомучениці. Ця колона і зараз стоїть у храмі св. Сави.

В Україні ставлення до Катерини, як і до інших святих великомучениць, було особливим: довірливим і житейським. Отже, невипадково свято Катерини називали святом дівочої долі. Наші пращури свято вірили, що при народженні людини Бог неодмінно посилає їй і долю — добру чи лиху.

Найчастіше до своєї долі зверталися дівчата, щоб вона порадила й ощедрила їх щасливим подружнім життям, та жінки, в котрих не зладнався родинний затишок.

Дівчата ворожать, закликаючи свою долю, а парубки напередодні цього дня повийні постувати — тоді доля пошле їм гарну дружину.

Ось як дівчата намагаються впізнати своє майбутнє. До сходу сонця слід піти до саду, зрізати гілочку вишні. По поверненні до хати треба поставити цю гілочку у воду й чекати на свято Меланки. Якщо до Меланки гілочка засохне — поганий знак, що віщує таку й долю, цього року не буде весілля. А якщо вишня зацвіте — і доля дівоча так само цвістиме, шлюб цього року буде укладений обов’язково.

Проте найцікавіші дійства відбувалися на Катерину. Зранку незаміжні дівчата вскладчину зносили до однієї з осель продукти (крупу, овочі тощо) та готували з них борщ та кашу — вечерю. Ввечері дівчата влаштовували вечорниці. На спільну трапезу мали право приходити парубки без запрошень:

—      Добридень, паніматко, вся чесна громадко й хата! Чи дозволите завітати до оселі та привітатися з Катериною?

Як правило, такий дозвіл давали. Тоді хлопець, пересту" пивши поріг, клав хліб і говорив:

—      Зі святою Катериною, з добрим вечором, здоровенькі були!

В одних випадках хлопців садовили на спеціально відведене місце, в інших — припрошували пилипівськими пере співами. У цей час вечорницька мати — господиня оселі — вносила залишену від попередньої складчини горілку, про понувала сісти до столу. При цьому годилося розміщатися парами.

За вечерею молодь веселилася, співала пісень, переважне колядових, у яких згадувалося про долю.

Тільки танцювати цього вечора не можна було, оскількі триває піст. Перед тим як заспівають перші півні (опівночі), дівчата загортали спільно приготовлену вечерю новим рушником і прямували до воріт "закликати долю". По черзі кожна дівчина залазила на ворота з "вечерею" в руках і три рази закликала долю: "Доле, доле, іди до мене вечеряти!" Якщо у відповідь заспіває півень, значить, доля відгукнулася, що, відповідно, пророкує заміжжя та спокійне життя в достатку протягом року. Якщо півень не заспівав, значить, доля не чує дівочого голосу, "оглухла". У цьому разі дівчина сумувала, проклинаючи долю: "Щоб ти зозулі не чула, блуднице моя!". Найгірше ж, якщо у відповідь на дівочі закликання зірка з неба падає. Це може віщувати важку хворобу, негаразди в родині або навіть "згасання долі".

А ще напередодні Катерини дівчата клали під подушку листочки з різних дерев, помічаючи таким способом кількох хлопців. Серед них мав бути: яблуневий листочок — для дівчини. Лягаючи спати, дівчина читала молитву долі, аби та змилосердилась над нею, а вдосвіта прохала найменшого в родині хлопчика витягти одного з листочків: який витягне, за того й вийде заміж, а як випаде листочок з яблуні, то доведеться ще подівувати.

У Франції свята Катерина вважається патронесою старих дівчат. Цього дня вранці всі неодружені паризькі дівчата, старші 25 років, одягають капелюшки, прикрашені жовтими й зеленими стрічками. Веселі катеринетти, як звуть цих дівчат, гуляють по вулицях, співають, розважаються, а водній із церков відправляється служба Божа, і архієпископ паризький благословляє старих дівчат. Удень веселі процесії несуть квіти до статуї св. Катерини, а ввечері дівчата розважаються на вулицях. У цей день їм багато дозволяється: за старою традицією чоловіки можуть цілувати на вулиці дівчат у жовто-зелених капелюшках, але ніхто не дивується, коли І катеринетти охоче цілують хлопців.

неділя, 6 грудня 2015 р.

середа, 2 грудня 2015 р.

Улюблена проза. Пелюстка і квітка


На грядочці виросла гарна квітка жоржини. Біла, як мармур, духмяна. Літають над нею бджоли й джмелі, беруть нектар.
У квітці сорок дві пелюстки. І ось одна з них загордилася:
- Я найкраща. Без мене і квітка не квітка. Я найголовніша. Ось візьму й піду - що мені?
Напружилася, вилізла з квітки, скочила на землю. Сіла в кущі шипшини й дивиться, - що ж квітка робитиме? А квітка байдужки собі, усміхається сонцю, згукує до себе бджіл і джмелів.
Пішла собі Пелюстка. Аж зустрічає Муравлика.
- Ти хто? - питає Муравлик.
- Я Пелюстка. Найкраща. Найголовніша. Без мене квітка не квітка.
- Пелюстка? Знаю пелюстку я в квітці, а на двох тоненьких лапках не знаю.
Ходила Пелюстка, ходила до вечора й засохла. А квітка цвіте.
Ось така, бачте, казка. Квітка і без однієї пелюстки квітка. А пелюстка без квітки - ніщо.

                                                                         Василь Сухомлинський

вівторок, 1 грудня 2015 р.

Менеджер і програміст (сучасна притча)


Чоловік, що летів на повітряній кулі, зрозумів, що загубився. Він спустився нижче і помітив на землі жінку. Спустившись ще трохи нижче, він звернувся до неї:
– Пробачте, не могли б ви допомогти? Я домовився з другом зустрітися годину тому, але не знаю, де я зараз.
– Ви на повітряній кулі у 30 футах від поверхні Землі, між 40 і 41 градусами північної широти і між 59 і 60 градусами західної довготи -  відповіла жінка.
– Ви, мабуть, програміст?
– Так, а як ви здогадалися?
– Ви дали мені абсолютно точну відповідь, але я зовсім не уявляю, що робити з цією інформацією, і я все ще загублений. Відверто кажучи, ви мені зовсім нічим не допомогли.
– А ви, напевне, менеджер?
– Так. А ви як здогадались?

– Ви не знаєте, де ви і куди прямуєте. Піднялися ви туди, завдяки повітрю. Ви дали обіцянку, яку не уявляєте, як виконати, і очікуєте, що люди, які знаходяться нижче вас, вирішать ваші проблеми. І, нарешті, зараз ви в тому ж самому становищі, в якому перебували до зустрічі зі мною, але чомусь тепер у цьому виявилася винна я. 


понеділок, 30 листопада 2015 р.

Любимая поэзия Эльдара Рязанова


Жизнь скоро кончится… Меня не станет…
И я в природе вечной растворюсь.
Пока живут в тебе печаль и память,
я снова пред тобою появлюсь.
Воскресну для тебя, и не однажды:
водою, утоляющею жажду,
прохладным ветром в невозможный зной,
огнем камина ледяной зимой.
Возникну пред тобой неоднократно, —
закатным, легким, гаснущим лучом
иль стаей туч, бегущих в беспорядке,
лесным ручьем, журчащим ни о чем.
Поклонится с намеком и приветом
кровавая рябиновая гроздь,
луна с тобою поиграет светом
иль простучит по кровле теплый дождь.
Ночами бесконечными напомнит
листва, что смотрит в окна наших комнат…
Повалит наш любимый крупный снег —
ты мимолетно вспомнишь обо мне.
Потом я стану появляться реже,
скромнее надо быть, коль стал ничем.
Но вдруг любовь перед тобой забрезжит…
И тут уж я исчезну насовсем.
Эльдар Рязанов

неділя, 29 листопада 2015 р.

Цитата недели

Прежде, чем идти на сияющие высоты христианских добродетелей, учись самому простому — и тебе откроется неизвестное.
Например, простая вещь — а научись не перебивать, сидеть и слушать. Научись не выбалтывать чужие тайны и не радоваться чужим грехам.
                                                                                            Протоиерей Андрей Ткачёв

пʼятниця, 27 листопада 2015 р.

Про передріздвяний піст

Передріздвяний піст триває протягом 40 днів - від 28 листопада до найсвітлішого свята - Різдва Христового.
Цей піст - радісний, тому й не надто суворий: можна споживати рибу (крім середи й п'ятниці). "Суворішає" він лише напередодні самого свята.
Та й не завжди треба тримати надто суворий піст, що перевищує тілесні сили. Піст для людини, а не людина для посту - стверджували святі. Від суворого дотримання церковного правила завжди звільнялися хворі, діти й літні люди.

У чім же суть посту, для чого він призначений? Медики вважають, що він корисний для розвантаження й очищення  нашого організму. Та оскільки душа завжди тісно пов'язана з тілом, саме його піст - це й очищення душі від мирської скверни.
Кажуть, що душа людини, котра постить, подібна до ширяючого птаха, вона вільно піднімається до Господа. А душа того, хто нехтує постом, - подібна птахові з перебитими крилами: хотіла б злетіти, та не може, обтяжена несподіваними гріхами...

Біблія застерігає від неправильного розуміння посту: для Господа має значення не видимий піст тіла, а насамперед внутрішній - душі.  Людина має  дотримуватися його, щоб поміркувати над своїм духовним життям, покаятись у скоєних гріхах, зміцнити віру. Найголовніше для того, хто постить, благодійні справи: "вламати голодному хліба свого", "як побачиш нагого - вкрити його, і не сховатися від свого рідного"... Якщо "будеш давати голодному хліб свій і знедолену душу наситиш, - тоді-то засвітить у темряві світло твоє, і твоя темрява ніби як полудень стане, і буде Господь тебе завжди провадити, і душу твою нагодує в посуху, кості твої позміцняє, і ти станеш, немов той напоєний сад, і мов джерело те, що води його не всихають!"
Такі обітниці дає нам Всевишній. Постімо ж так, аби голос наш завжди був почутий Ним на височині!

Автор Світлана ПОГУЛЯЙЛО.

середа, 25 листопада 2015 р.

Искусство быть счастливым

Быть счастливым - не означает прожить жизнь без неудач и огорчений. Даже если Вы плачете, это не значит, что Вы несчастны.

Быть счастливым можно даже в одиночестве, общаясь с самим собой.

Быть счастливым – значит быть всегда молодым, несмотря на седеющие волосы.

Это значит рассказывать истории своим детям, даже когда Вам некогда.

Быть благодарным, даже когда не все идет гладко.

Извлекать жизненные уроки из ошибок.

Кто завоюет хорошую жизнь? Самые богатые бизнесмены? Самые сильные политики? Самые блестящие интеллектуалы?
Нет! Только тот, кто достигнет высокого качества жизни на уровне своей души.

Тот, кто освободит себя из тюрьмы страхов.

Тот, кто преодолеет беспокойство, победит подавленное настроение и превозможет свои травмы.

Умеете ли Вы плыть в этом море или сразу идете ко дну?

вівторок, 24 листопада 2015 р.

Притчі по вівторках. Лисиця




Лисиця дуже втомилася й захотіла у відпустку. Прийшла до Лева, начальника лісу, і просить про відпустку.
– Ніяк неможливо. Працювати немає кому, – говорить Лев.
Лисиця наполягає й готова на відпустку без оплати, аби-но тільки трохи відпочити й розважитися.
– Добре, – погоджується Лев, – але зваж, я буду змушений на твою посаду взяти когось іншого. І, може статися, що, коли ти повернешся, твоє місце буде зайнято. Лисиця погоджується і з радістю відправляється подорожувати світом. 
Через місяць вона повертається й просить у Лева свою роботу назад.
– Ніяк неможливо! Твоє місце зайняте. Вільне лише місце Зайця. Якщо хочеш, можеш працювати Зайцем, поки не звільнитися посада Лисиці, – пропонує Лев.
– Що робити? Їсти треба... Лисиця погоджується. Час іде, а посада все не звільняється. Лисиці вже до чортиків набридло працювати Зайцем – то тікати, то ховатися, та й ще гризти морквину. 

Йде вона якось лісом в повній зневірі й зустрічає Зайця, який скаче з високо піднятою головою.
– Скажи, Заєць, ким ти працюєш у нашому лісі?
– Лисицею! – відповідає той.
– Як же так!? Я, Лисиця, на посаді Зайця. А ти, Заєць, працюєш на посаді Лисиці?
– Завжди так, – відповідає Заєць, – коли на посаді Лева – Осел.


неділя, 22 листопада 2015 р.

Цитата недели

Неважно, какое у тебя лицо – важно, что оно выражает. Неважно, какой у тебя голос – важно как дороги твои слова. Не имеет значения, как ты говоришь – твои поступки говорят сами за себя.

пʼятниця, 20 листопада 2015 р.

Любимая проза. Алиса в стране чудес

С сегодняшнего дня на блоге  предлагаю рубрику Любимая проза. Начнём с детских произведений.

Вслух же она спросила:
— Скажите пожалуйста, куда мне отсюда идти ?

— А куда ты хочешь попасть? — ответил Кот.

— Мне все равно … — сказала Алиса.

— Тогда все равно куда идти, — заметил Кот.

-…только бы попасть куда-нибудь, — пояснила Алиса.

— Куда-нибудь ты обязательно попадешь, — сказал Кот. — Нужно только достаточно долго идти.

Льюис Кэрролл

середа, 18 листопада 2015 р.

Любимая поэзия. Ветер закружился над деревней

Ветер закружился над деревней,
Хищный ветер из холодной мглы...
Завздыхали бедные деревья,
Закачались голые стволы.
Сокрушенно наклонялись елки –
Шум верхушек, шелест, шорох, стон...
Словно где-то ехал поезд долгий
Под какой-то затяжной уклон.
Слезы с веток сыпались на крышу,
Сучья глухо падали в траву.
Этот безутешный шепот слышу,
С чувством сострадания живу.

Эльдар Рязанов

вівторок, 17 листопада 2015 р.

Притчи по вторникам. Две снежинки

Шёл снег. Было тихо и спокойно, и пушистые снежинки неспешно кружили в причудливом танце, медленно приближаясь к земле.

Две маленькие снежинки, летевшие рядом, завязали разговор. Чтобы их не отнесло друг от друга, они взялись за руки, и одна снежинка весело сказала:

— Какое невероятное ощущение полёта!

— Мы не летим, мы просто падаем, — грустно отвечала вторая.

— Скоро мы встретимся с землёй и превратимся в белое пушистое покрывало!

— Нет, мы летим навстречу гибели, а на земле нас просто растопчут.

— Мы станем ручьями и устремимся к морю. Мы будем жить вечно! — сказала первая.

— Нет, мы растаем и исчезнем навсегда, — возражала ей вторая.

Наконец, им надоело спорить.

Они разжали руки, и каждая полетела навстречу судьбе, которую выбрала сама.

неділя, 15 листопада 2015 р.

Цитата недели


Сколько замков – столько ключей. А к сердцам людей – лишь один ключ: любовь и молитва!
                                                                                                                 Монах  Варнава

субота, 14 листопада 2015 р.

Семь правил чистоты

1. "Чистота рук". Это означает не брать лишнего. Здесь также подразумевается сороковая, десятая или иная часть доходов, которую следует отдать тем, кто в ней нуждается.

2. "Чистота ушей". Это означает не слушать людей напуганных, озлобленных, суетливых и т.д., а также оградить свой слух от сквернословия, сплетен и пустых разговоров.

3. "Чистота глаз". Это означает беречь глаза от ненависти, от злости, от зависти и вожделений.
4. "Чистота рта". Это означает беречь свой рот от излишнего многословия и сквернословия. "Молчание – золото".

5. "Чистота тела и одежды". Это означает держать тело и одежду в чистоте.

6. "Чистота мыслей". Это означает убрать из головы негативные мысли и злые помыслы. Также это значит не проявлять к себе жалости. Зачем жалеть себя? Не лучше ли подбодрить себя за светлые начинания?

7. "Чистота души и сердца". Это означает беречь и охранять свои душевные порывы и не игнорировать их. Любите и не требуйте ничего взамен. Любовь уже сама по себе счастье.

пʼятниця, 13 листопада 2015 р.

Задумаемся...



Когда долго любишь - это перестают замечать. 
Когда долго прощаешь - этим начинают пользоваться. 
Когда готов на все - просто перестают ценить. 
И только, когда уходишь, - начинают понимать, 
как дорог был человек, которого вернуть уже поздно...

неділя, 8 листопада 2015 р.

Цитата недели


Молитва - это наш духовный барометр. 
Пусть она сопровождает вас всю вашу жизнь.
Старец Паисий Святогорец

пʼятниця, 6 листопада 2015 р.

Поразмышляем?

У мене такие есть. Какое это счастье...
Иногда люди, которых ты никогда не видел

не обнимал, не держал за руку,

могут стать настолько близкими,

что, просыпаясь утром, всегда хочется узнать,

как у них дела.

понеділок, 2 листопада 2015 р.

Друг, которому не нужно ничего объяснять

Друг, которому не нужно ничего объяснять – он все поймет и так, сидя рядом с тобой на одном крылечке!
Это родство душ позволяет поздравить своего искреннего друга, не прибегая к лишней высокопарности и пожелать всего лишь преданных и чистых отношений, определяющих искренние и вечные чувства!

Остальное жизнь расставит все по местам, внося свои корректировки. Приятно сознавать, что ты не один в этом мире - что всегда найдется душа готовая за тебя и в пламя, и в воду, умеющая ценить искренние отношения и привязанности.

Высказываются поздравления, дорогому другу, желая здоровья и душевного благополучия! Каждый получает в этом мире то, что заслужил – друг всегда достоин только всего светлого и позитивного!

Удачи ему во всем и искренней любви!

неділя, 1 листопада 2015 р.

Цитата недели

Один из самых полезных жизненных навыков — это умение быстро забывать все плохое: не зацикливаться на неприятностях, не жить обидами, не упиваться раздражением, не таить злобу. Не стоит тащить разный хлам в свою душу.
Автор неизвестен

пʼятниця, 30 жовтня 2015 р.

Иногда шестеро не помнят тех, кто помогал им раньше...

Иногда шестеро не помнят тех, кто помогал им раньше: 

ученик — учителя, 

женатый сын — мать, 

разлюбивший муж — жену, 

достигший цели — помощника, 

выбравшийся из чащи — проводника, 

больной — врача.
Автор неизвестен

вівторок, 27 жовтня 2015 р.

Притча "Три сита"




 Один человек спросил у Сократа:
 — Знаешь, что мне сказал о тебе твой друг?
 — Подожди, — остановил его Сократ, — просей сначала то, что собираешься сказать, через три сита.
 — Три сита?
 — Прежде чем что-нибудь говорить, нужно это трижды просеять. Сначала через сито правды. Ты уверен, что это правда?
 — Нет, я просто слышал это.
 — Значит, ты не знаешь, это правда или нет. Тогда просеем через второе сито — сито доброты. Ты хочешь сказать о моем друге что-то хорошее?
 — Нет, напротив.
 — Значит, — продолжал Сократ, — ты собираешься сказать о нем что-то плохое, но даже не уверен в том, что это правда. Попробуем третье сито — сито пользы. Так ли уж необходимо мне услышать то, что ты хочешь рассказать?
 — Нет, в этом нет необходимости.
 — Итак, — заключил Сократ, — в том, что ты хочешь сказать, нет ни правды, ни доброты, ни пользы. Зачем тогда говорить?

неділя, 25 жовтня 2015 р.

Цитата недели



Лесть это тоже месть. Только - за доброе дело.
                                                           Монах Варнава