субота, 13 липня 2013 р.

Легенда про хліб


Ходив якось Ісус Христос  селами зі своїми апостолами і, зморившись попросив у жінки, котра вижинала збіжжя, чогось поїсти. Вона їм кинула окраєць та ще й лайкою: Іч, які нахабні старці, й  на полі спокою не дають…

-         Як ближнього любити не вміє, то хоч  би хліб пошанувала, - мовив розгніваний Ісус Христос тай почав обчухрувати колос, бо ж – не варта людина такого блага. А собака, котрий лежав під возом, побачивши те, жалісно завив, і спинилася Господня рука при самому вершечку.
-         Оце тільки для тебе я й лишаю хліб, - мовив Христос. – Знаю, ти віддаси його господарям, але передай їм щоб вони й ставилися до тебе відповідно. Щоб зі свого столу годували: бо ж твій хліб їдять.
Написав про те Христос розписку й вручив собачці: збережи, мовляв, про всяк випадок. 
А собака, боячись загубити той папірець, відав його на збереження котові, бо той у хаті живе.
Спочатку господарі шанувались, а далі забули про випадок із хлібом, все гірше й гірше годують пса. Коли дійшло діло до того, що в миску  плескали самі помиї, то собака попросив кота віддати йому отой гарантійний папірець, що Христос написав. А  кіт у відповідь лиш хвостом закрутив: виявляється: він ту цидулку заховав у димар, і коли запалили піч, вона згоріла.
-         Оце такий із тебе товариш? – обурився пес. – Оце через тебе я нужду терпітиму?
Звідтоді собаки ганяють котів. А людина мусить бути доброю до тварин, які живуть біля неї, бо такий заповіт Божий. «Блажен. Хто худобу милує», - написано в Святому Письмі.    

Немає коментарів:

Дописати коментар