неділя, 31 березня 2013 р.

Цитати неділі


Чрезмерное обилие книг распыляет мысли.
                                                                 © Сенека
Случайная встреча с хорошей книгой может навсегда изменить судьбу человека.
                                                                 © Э. Прево

субота, 30 березня 2013 р.

Легенда про Ведмідь-гору


У віддалені часи на самому березі моря поселилося стадо величезних звірів. Керував ним ватажок - старий і грізний ведмідь. Одного разу повернулися ведмеді з набігу і виявили на березі уламки корабля.

Серед них лежав згорток. Старий вожак розгорнув його і побачив маленьку дівчинку. Дівчинка стала жити серед ведмедів.

Йшли роки, вона росла і перетворилася в красиву дівчину.

Одного разу недалеко від ведмедячого лігва прибило до берега човен з молодим красивим юнаком. Буря довго носила його човен по хвилях, поки не викинула на кримський берег. Дівчина перенесла юнака в затишне місце. Багато разів приносила вона юнакові їжу і питво. Юнак розповідав їй, як живуть люди в його рідних краях. Дівчина співала для нього свої улюблені пісні. І в ці дні увійшла палка любов в серця обох ...

Юнак вже зміцнів, він змайстрував щоглу, зробив вітрило - закохані вирішили покинути ведмедячий берег. Ось вже між човном і береговими скелями лягла широка блакитна гладінь ...

Тут повернулися на берег з далекого походу ведмеді і не виявили дівчину. Ватажок подивився на море і люто заревів. Він опустив величезну пащу в блакитну вологу і з силою став втягувати воду. Його приклад наслідували інші. Хвилі захоплювали човен назад до берега. Тоді дівчина заспівала. Звірі відірвали голови від води і заслухались. Лише старий ватажок не захотів залишати береги, продовжував лежати, вдивляючись у далечінь, де зникав човен з істотою, до якої він прив'язався.

І лежить старий ведмідь на березі вже тисячі років. Скам'яніло його могутнє тіло. Могутні боки перетворилися на стрімкі прірви, голова зробилася гострою скелею, густа шерсть перетворилася в дрімучий ліс.

пʼятниця, 29 березня 2013 р.

Три грації


Три грації в древніх римлян це - богині молодості, принадності і веселощів,  які розповсюджують радість і чарівність, зображувалися  у вигляді трьох прекрасних дівчат.

                                                        Художник Едуард Бессон


середа, 27 березня 2013 р.

Вероника Тушнова "Я пенять на судьбу не вправе..."


Я пенять на судьбу не вправе,
годы милостивы ко мне...
Если молодость есть вторая -
лучше первой она вдвойне.
Откровеннее и мудрее,
проницательней и щедрей.
Я горжусь и любуюсь ею -
этой молодостью моей.
Та подарком была, не боле,
та у всех молодых была.
Эту я по собственной воле,
силой собственной добыла.
Я в ее неизменность верю
оттого, что моя она,
оттого, что душой своею
оплатила ее сполна!

Вероника Тушнова



вівторок, 26 березня 2013 р.

Притча про три гріхи


— Є три тяжких гріхи, що заважають жити нам і нашим близьким, — одного разу сказав   Учитель. Слухачі завмерли.

— Перший гріх — це злорадство. Якщо в сусіда здохла корова — це не привід до веселощів. Я не говорю, що ви зобов’язані допомагати сусіду.  Хоча б не радійте чужому горю. Сусіди — теж люди, не треба бажати їм зла.

Люди схвально перемовлялись. Мудрий Учитель почекав, поки розмови зупиняться, і продовжив:

— Другий гріх — це журба. Навіть коли у вас всього одна корова, навіть коли вона стара і хвора, не треба впадати у відчай. Радійте життю. Так, вона стара, хвора, але це все-таки корова. Від неї можна чекати на телятко. У багатьох, наприклад, взагалі немає жодної корови і їм немає чого чекати.

Юрба схвально загуділа. Учитель чекав, коли припиниться гул. Але  тут із натовпу прозвучав чийсь голос:

— Якщо я не журюся і радію тому, що у мене є корова, а у когось її немає, виходить, так я радію тому, що цей хтось живе гірше за мене, а це вже злорадство.

Юрба замовчала, обмірковуючи сказане, а Учитель завершив свою промову:

— Третій, найтяжчий гріх, який заважає отримувати радість від життя, це занудство.



понеділок, 25 березня 2013 р.

Повчання Володимира Мономаха своїм дітям

                             Володимир Мономах, великий  князь  київський (1053-1125 р. р.)

·         Найперше, задля Бога і душі своєї, страх майте Божий у серці своїм і милостиню чиніть щедру, бо се єсть начаток всякому добру.
·         Не наслідуй лиходіїв, не заздри тим, що творять беззаконня, бо лиходії винещені будуть, а ті, що надіються на Господа, заволодіють землею.
·         Ухилися від зла, вчини добро, шукай миру і йди за ним…
·         Треба мати душі чисті, непорочні, тіла худі, лагідну бесіду і в міру слово Господнє.
·         При їді і питті без галасу великого бути, при старих – мовчати, премудрих – слухати, старшим – покорятися, з рівними і меншими – приязнь мати.
·         Без лукавства розмовляти, багато розуміти.
·          Не лютувати словом, не хулити розмовою, не надміру сміятися, соромитися старших.
·         Долу очі мати, а душу - вгору.
·         Якщо ж хтось з вас може іншим допомогти – од Бога нагороди то хай сподівається, і вічними благами він пораює.
·         Усього ж паче – убогих не забувайте, але, наскільки є змога, по силі годуйте і подавайте сироті, і за вдівицю вступітесь самі, а не давайте сильним погубити людину.
·          Паче всього – гордині не майте в серці і в умі.
·         Старих шануй, як отця, а молодих – як братів.
·         Лжі бережися і блуду, бо в сьому душа погибає і тіло.
·         Недужого одвідайте…
·         І чоловіка не миніть, не привітавши, добре слово йому подайте.
·         А коли  щось добре умієте -  того не забувайте, а чого не вмієте – то того учітесь.
·         Хай не застане вас сонце на постелі…   
                                                                                З руського літопису, ймовірно 1109 р. 

неділя, 24 березня 2013 р.

Цитата неділі


                                                                       Художник Жозефіна Волл

Не бійтеся досконалості, Вам її не досягти.
                                                         ©Сальвадор Далі

субота, 23 березня 2013 р.

Легенда про вогонь і воду

Колись спорив вогонь з водою, хто сильніший? То, що підніме вогонь полум'я, то вода й заллє; де покажеться вогонь, то вода і лине на нього. Вогонь бачить, що не подужає, та й утік в камінь — там уже йому нічого вода не зробить.
Нема в світі мудрішого й хитрішого, як вогонь: він все чисто переробить. Потоне чоловік, то хоть тіло витягнеш; а вже як згорить, то хіба попелецю згребеш в купку, та й то — вітер дуне, то й розлетиться.

пʼятниця, 22 березня 2013 р.

День весняного рівнодення


З 22 березня до 30 квітня рахують сорок ранкових морозів. Якщо морозчик буде постійним, то літо буде теплим.
У березні хмари пливуть швидко і високо - до хорошої погоди.
У народі березень називали зимобором, протальником, сухим, березозолом.

середа, 20 березня 2013 р.

Вечірнє сонце, дякую за день!


Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло оддзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.
                                          Ліна Костенко

вівторок, 19 березня 2013 р.

Притча. Тест на логику



Один молодой человек пришел к мудрецу, чтобы стать его учеником.
— Хорошо, — сказал мудрец. — Вот тебе первый урок. Тест на логику.  Подумай и ответь на мой вопрос.
 Молодой человек согласился, и старик продолжил.
 — Два человека спускаются по дымоходу. Один вылезает с чистым лицом, другой — с грязным. Кто из них пойдет умываться?
 У молодого философа глаза на лоб полезли.
 — Это тест на логику?!
 Мудрец кивнул.
 — Ну, конечно, тот, у кого грязное лицо!
 — Неправильно. Подумай логически: тот, у кого грязное лицо, посмотрит на того, у кого лицо чистое, и решит, что его лицо тоже чистое. А тот, у кого лицо чистое, посмотрит на того, у кого лицо грязное, решит, что сам тоже испачкался, и пойдёт умываться.
 — Хитро придумано! — восхитился гость. — А ну-ка, старче, дайте мне ещё один тест!
 — Хорошо, юноша. Два человека спускаются по дымоходу. Один вылезает с чистым лицом, другой — с грязным. Кто из них пойдёт умываться?
 — Но мы уже выяснили — тот, у кого лицо чистое!
 — Неправильно. Оба пойдут умываться. Подумай логически: тот, у кого чистое лицо, посмотрит на того, у кого лицо грязное, и решит, что его лицо тоже грязное. А тот, у кого лицо грязное, увидит, что второй пошёл умываться, поймёт, что у него грязное лицо, и тоже пойдёт умываться.
 — Я об этом не подумал! Поразительно — я допустил логическую ошибку! Давайте ещё один тест!
 — Ладно. Два человека спускаются по дымоходу. Один вылезает с чистым лицом, другой — с грязным. Кто из них пойдёт умываться?
 — Ну… Оба пойдут умываться.
 — Неправильно. Умываться не пойдёт ни один из них. Подумай логически: тот, у кого лицо грязное, посмотрит на того, у кого лицо чистое, и не пойдёт умываться. А тот, у кого лицо чистое, увидит, что тот, у кого лицо грязное, не идёт умываться, поймёт, что его лицо чистое, и тоже не пойдёт умываться.
 Молодой человек пришёл в отчаяние.
 — Ну поверьте, я смогу найти правильный ответ! Спросите что-нибудь другое!
 — Ладно. Два человека спускаются по дымоходу…
 — О Господи! Ни один из них не пойдёт умываться!!!
 — Неправильно. Скажи мне, как может быть такое, чтобы два человека спускались по одной и той же трубе, и один из них испачкал лицо, а другой — нет?! Неужели ты не понимаешь? Весь этот вопрос — бессмыслица, и если ты потратишь жизнь, отвечая на бессмысленные вопросы, то все твои ответы тоже будут лишены смысла.

понеділок, 18 березня 2013 р.

Молитва


«Дай мені, Господи, сили змінити те, що я можу змінити, дай мужності не переживати там, де від мене нічого не залежить, і дай мудрості відрізнити одне від одного».
                         ©Молитва німецького богослова Карла Фрідріха Етінгера (1702—1782).

Як  вказують мемуаристи, молитва  висіла над робочим столом президента США Джона Кеннеді.
                                                       Карл Фрідріх Етінгер (1702—1782).


неділя, 17 березня 2013 р.

Прощённое воскресенье


Прощеное Воскресенье имело разные названия. Называли его также и целовальником, и проводами. В этот день завершались веселья и объедания. Заканчивается гулянье, на ледяных горках разводят костры, чтобы лед растопить, холод уничтожить. Прощения просят, милосердные дела творят. Все просят друг у друга прощения, кланяются в ноги, а в ответ слышат: «Бог простит, и я прощаю».

                                                   Художник Борис Кустодиев. Масленица

В Православной церкви считается, что смысл Сырной седмицы - примирение с ближними, прощение обид, подготовка к Великому посту - время, которое нужно посвятить доброму общению с ближними, родными, друзьями, благотворению. В храмах начинают совершать великопостные службы. В среду и пятницу не совершается Божественная литургия, читается великопостная молитва святого Ефрема Сирина.


                                                                          Художник неизвестен
Несколько цитат о прощении.
Люди могут простить вам добро, которое вы для них сделали, но редко забывают зло, которое они причинили вам.
©Сомерсет Моэм
Прощайте врагов ваших, но не забывайте их имена.
                                               ©Джон Кеннеди

Оскорбивший никогда не простит. Простить может лишь оскорбленный.
                                               ©Генрих Гейне
Прощение врагов — прекрасный подвиг; но есть подвиг еще более прекрасный, еще больше человеческий — это понимание врагов, потому что понимание — разом прощение, оправдание, примирение.
                                               ©Александр Герцен

Нужно многое прощать себе, чтобы научиться многое прощать другим.
                                               ©Анатоль Франс

Хочу у всех, кто меня знает попросить прощение за то, что мыслями или поступками огорчила.


субота, 16 березня 2013 р.

Легенда про ромашку


У бідної жінки захворів син. Грошей на ліки в неї не було і вона ходила по степу і збирала всі рослини, які хто порадить.

 Одного разу вона зустріла бабусю, яка несла в руках пучок білих пахучих квітів. Почувши про горе матері, бабуся простягла ій квіти: "Зроби з них відвар і напої синочка”. "А як же звуться ці квіти?” - запитала жінка. "Як вилікується синок, то й назвеш їх ім'ям свого сина”.

 Хлопчика звали Романом, тож мати, напуваючи його відваром, промовляла: "Пий, синочку, ромашку і будеш здоровим!”.


пʼятниця, 15 березня 2013 р.

Песня из кинофильма "Вокзал для двоих"



Живем мы что-то без азарта,
однообразно, как в строю.
Не бойтесь бросить все на карту
и жизнь переменить свою.

Какими были мы на старте!
Теперь не то, исчезла прыть...
Играйте на рисковой карте,
не бойтесь жизнь переломить!

Пусть в голове мелькает проседь —
не поздно выбрать новый путь.
Не бойтесь все на карту бросить
и прожитое — зачеркнуть!

Из дома выйдя в непогоду,
взбодрите дух, пришпорьте плоть.
Не бойтесь тасовать колоду,
пытайтесь жизнь — перебороть!

В мираж и дым, в химеры верьте!
Пожитки незачем тащить...
Ведь не уехать дальше смерти —
стремитесь жизнь перекроить.
                                                      Эльдар Рязанов

середа, 13 березня 2013 р.

Квіти від Рейчел Макнотон


Художниця Рейчел Макнотон народилася в Великій Британії у 1952 році у містечку Wetherby. Малює квіти. Незабаром  буде царювати справжня квіткова пора. Тепер поглянемо на  її чарівні картини. 






вівторок, 12 березня 2013 р.

Притча. Жодного слова про мене



Одного разу в будинок не  молодого чоловіка постукав торговець:
— Доброго дня! Я хочу запропонувати вам цю прекрасну енциклопедію! — скоромовкою почав він, дістаючи з сумки тяжкий томик. — В ній зібрані відомості про все на світі! Вона вміщує  сотні тисяч статей, немає жодної значної події світовій історії, жодної людини, яка б не залишила слід,  і про яку не згадувалося в  цьому прекрасному виданні.
Коли він зупинився, щоб набрати повітря  і  продовжити завчений монолог, старий посміхнувся і сказав:
— Юначе, ти  добре говориш. Чітко і швидко. Ти встиг сказати мені дуже багато хороших слів про  цю книгу за такий короткий  час. Але ти не сказав ні жодного слова про мене. При цьому ти чомусь надієшся, що я куплю у тебе цю книгу.


неділя, 10 березня 2013 р.

Цитата неділі



Что и требовалось доказать.
Этой формулой кончается каждое математическое рассуждение великого греческого математика Эвклида (III в. до н. э.); часто цитируется по-латыни: «Quod erat demonstrandum».
                                                                                                                   © Эвклид


субота, 9 березня 2013 р.

Легенда про материнські сльози


Лише сніг зійде, а на луках, на горбах, понад стежками з'являються маленькі білі квіточки. Люди називають їх материнськими сльозами і склали таку легенду. 
Колись, дуже давно, на наш край нападали татари. В одному селі жила бідна вдова. Мала вона трьох синів-козаків — один другого кращий. Уже повиростали вони, і думала мати, що невісток приведуть, поміч буде. Але не так сталося, як гадалося. Чорною хмарою посунула на Україну татарська орда. Пішла та сила вгору по Дністру аж під Карпати грабувати народ і в ясир забирати: хлопців-молодців на галери, а дівчат  — для гаремів ханських та султанських.
Зібралися три сини тієї вдовиці на татарву йти. Попросили в матері благословіння, поклонилися громаді, взяли мечі, осідлали коней вороних і поїхали з побратимами на рать.
Люта січ була, бо й не рівними сили були. На одного козака по п'ять зайд сунуло. Та відступили татари, бо багато бусурманських голів лишилося над Дністром.
Поверталися з перемогою хлопці додому по білому снігу, що випав після битви. Радісно зустрічали їх. Але для матері-вдови принесли вони сумну звістку: її два сини впали у лютій січі, а третього, порубаного, забрали татари з собою.
Боса і простоволоса бігла мати по білому снігу за третім сином і тяжко голосила. Гіркі сльози рясним дощем падали з очей. Від них танув білий сніг. Де впала сльозина, там розквітала маленька квіточка.
Назвали люди ці квіточки материнськими сльозами. А ще їх маргаритками називають.
                                                                     Художник Жозефіна Волл. Маргаритки

четвер, 7 березня 2013 р.

Мой ангел

Полюбуйтесь каритинами Евгении Гапчинской. Музыка  Раймонда Паулса, стихи Андрея Дементьева тоже добавят настроения. Этот прекрасный фильм сделала моя коллега по работе - Анна Колесова.  Творчества тебе и новых успешных идей!!!

середа, 6 березня 2013 р.

Буриданів віслюк


«Буриданів віслюк» — так говорять про людину, яка знаходиться у стані крайньої  нерішучості та не може обрати, які з двох рівноцінних предметів або рішень правильніші чи кращі.  

Цей вислів приписують французькому філософу-схоластику XIV ст. Жану Буридану. У доказ відсутності свободи волі він привів як приклад віслюка, який, знаходячись на однаковій відстані від двох рівних оберемків сіна, не зможе, за словами філософа, обрати жоден із них і помре з голоду. У віслюка не виявиться ніякої підстави надати перевагу одному з оберемків, адже вони однаковісінькі.

Раніше схожа думка була висловлена грецьким філософом Аристотелем (384 — 322 до н. е.). У творі «Про небо» він говорить про людину, яка переносить голод і спрагу, знаходячись на однаковій відстані від харчів та питва.



вівторок, 5 березня 2013 р.

Книга жизни



Человек жаловался Богу, что в его жизни нет ничего интересного, радостного, возвышенного.

— Да что ты, у тебя всё это есть и очень много, — ответил ему Господь.

— Это где же? Всё серое, низкое и неинтересное. Я что, по-твоему, не могу отличить интересное от скучного?

— А ты в свою книгу жизни заглядывал?

— Так я про неё и говорю.

— Как же так? Там же столько разнообразных уроков, задач, испытаний и приключений? — удивлённо спросил Господь. — Я только вчера её перечитывал.

— Ты это о моей книге жизни говоришь?

— Ну не о моей же, — ответил Господь и на минуту запнулся. — Ах да, я вспомнил. Теперь становится всё ясно…

— Что тебе ясно? — спросил человек.

— Как я ни старался научить тебя, но ты до сих пор так и не выучился читать и понимать знаки жизни. Ты смотришь на них и не видишь, и не разумеешь, а раз не видишь, то для тебя этого как бы и не существует. Из-за твоего упрямства и неведения ты не видишь всего разнообразия возможностей. Если хочешь, чтобы твоя жизнь стала цветной, радостной, возвышенной, интересной и полной смысла, тогда учись понимать её язык.
Притча от Сергея Шепеля



понеділок, 4 березня 2013 р.

А всё равно меня счастливей нету...

А всё равно
Меня счастливей нету,
Хотя, быть может,
Завтра удавлюсь...
Я никогда
Не налагала вето
На счастье,
На отчаянье,
На грусть.

Я ни на что
Не налагала вето,
Я никогда от боли не кричу.
Пока живу — борюсь.
Меня счастливей нету,
Меня задуть
Не смогут, как свечу.

Юлия Друнина


неділя, 3 березня 2013 р.

Цитата неділі

                                                          Художник Арсен Джанікьян. Чарівний сад.


Когда яблоки созревают, они падают во многих садах.
                                                                    ©И. В. Гёте

субота, 2 березня 2013 р.

Українська легенда

                                                            Художник Tasha. Жайворонок  

 Це було дуже давно. В одному селі на Україні дівчата і жінки вирішили показати свою майстерність. Домовилися, що в неділю всі прийдуть на сільський майдан, і кожна принесе найкраще, що вона зробила своїми руками: вишитий рушник, мережива, полотно, скатертину, одяг. 

У призначений день всі дівчата і жінки прийшли на майдан. Принесли безліч дивовижних речей. У шанованих дідусів та бабусь, яким суспільство доручило назвати наймайстерніших майстринь, очі розбіглися: так багато було талановитих жінок і дівчат. Дружини і дочки багатіїв принесли вишиті золотом і сріблом шовкові покривала, тонкі мереживні фіранки, на яких були вив'язані дивовижні птахи.

Але переможницею стала дружина бідняка Марина. Вона не принесла ні вишитого рушника, ні мережив, хоча все це прекрасно вміла робити. Вона привела п'ятирічного сина Петруся, а Петрусь приніс жайворонка, якого він сам вирізав з дерева. Доклав Петрусь жайворонка до губ - заспівала, защебетала пташка, як жива. Всі стояли на площі, не ворухнувшись, всіх зачарувала пісня, і раптом у блакитному неба заспівав справжній, живий жайворонок, залучений співом з землі.

"Той, хто творить розумного і доброго чоловіка, — найвправніший майстер", —  таким було рішення старійшин".

пʼятниця, 1 березня 2013 р.

Міжнародний день котів

1 березня - не лише перший день весни, а ще й Міжнародний день котів!

А ось декілька цікавих фактів про вусатих домашніх улюбленців.
  • Коти ніколи не нявкають один з одним. Цей звук призначений спеціально для людей.
  • Кішка за своє життя може мати більше 100 котенят.
  • “Товариські” коти ходять за Вами з кімнати в кімнату, щоб контролювати Ваші дії.
  • Коти можуть видавати близько 100 різних звуків. Для порівняння - собаки лише близько 10.
  • У котів в середньому 12 рухливих вуса з кожного боку морди. В основі вусів є велика кількість нервових закінчень, тому кіт за допомогою них отримує інформацію про все, що його оточує.
  • Нервовий стан у кішки видають вуха - вони у неї дрібно сіпаються, хоча сама кішка може спокійно сидіти і спостерігати.
  • Коли ми гладимо кота, у нас знижується частота серцебиття і кров’яний тиск. А люди з сердечно-судинними захворюваннями мають шанс прожити довше, якщо у них є кіт, на відміну від тих, хто не має ні кота, ні собаки.