вівторок, 20 листопада 2018 р.

Притчі по вівторках: "Зрада і Любов"

Під кущем лежала Зрада. Мружилась до сонця і мріяла, складаючи свої плани на майбутнє. Раптом почула, що хтось плаче. Коли виглянула – побачила, що неподалік від неї ридала Любов.

– Чому плачеш? – запитала Зрада.

– Бо мене щойно загубили під цим кущем, – сказала Любов, показуючи на місце, звідки вилізла Зрада.

– Дивно! А мене щойно знайшли під цим кущем. Загубили то й що?! От ще мені одна хнюпа, – подумала Зрада, – жити не вміє, а потім хлюпає. І часто тебе гублять? – запитала.

– Та буває, – зітхнула Любов.

– А мене не гублять, мене лише знаходять. А щойно вздрівши, зразу скачуть на мене, мов блохи на пса.

Любов нічого не відповіла, лиш більше заридала.

– Ну, досить вже, не плач. Подружімося, і я навчу тебе жити так, щоб тебе не губили, а знаходили, – сказала Зрада.

Любов подала Зраді руку, обтираючи сльози кулачком другої руки, і попленталась за нею. Повернули в кафе. Любов пила сік, а Зрада – вино. Почали танцювати, та нічого не виходило, бо Зрада завжди тягнула вліво. Врешті сказала: «Мені не по дорозі з тобою». І розійшлися.

Висновок: зрада буває різною, і присутня вона всюди. Її можна зустріти в шлюбі, в дружбі, в бізнесі. І якщо вас зрадили, то причина точно не у вас.
 Адже зраджують навіть найдорожче – матір, батька і навіть Батьківщину. І нема рецепта, як застрахуватись від зради. Тож це просто треба пережити. Адже навіть Ісуса зрадив близький учень.

неділя, 18 листопада 2018 р.

Любимая поэзия

Жизнь прожить – нехитрая наука:
отыщи любовь да сбереги…
Место жизни – ближняя округа,
далью не прельщайся, не беги.

Даже если жизнь обыкновенна,
делай все, что можешь, от души,
понимай всему живому цену
и судить чужого не спеши.

Трать себя, живи неосторожно,
выгод не считай, не мелочись…
Пусть с людьми и сложно, и тревожно,
ты пойми их суетную жизнь.

Жизнь, коль вдуматься, простая штука.
Главное, ни разу не предать.
Жизнь – совсем не сука и не скука,
если станешь дальним сострадать.

И живи! В любую непогоду!
Сочиняй свой собственный мотив.
А любить жену, друзей, природу —
не такой уж, право, примитив.

                                                                                           1998 год, Э. Рязанов

вівторок, 13 листопада 2018 р.

Притчи по вторникам

Решил клей всего себя без остатка людям отдать. (Услыхал он от них, что очень им нужен!). Вылез из тюбика – и ну по всему дому работать!
Работал-работал…

Все пары обуви друг с дружкой склеил, стулья к столу, стол – к полу. Не забыл даже прищепки – приклеил их к бельевой веревке так, что их теперь только с ней можно было оторвать. Клей-то был крепкий – намертво клеил.

Закончил он свою работу. И так и не понял, почему ужаснулись хозяева, придя домой.

Так ведь всегда бывает, когда не к тому прикладываешь свои силы.
Даже если при этом совершишь подвиг!


Монах Варнава (Евгений Санин). Из книги "Маленькие притчи для детей и взрослых".

понеділок, 12 листопада 2018 р.

Улюблена поезія


Вже неминуче буде сніг
З хвилини на хвилину…
Завіє сніг і наш поріг,
І в полі бадилину.

За ногу вхопить вітер дим,
А сніг і дим завіє,
Ще й білим язиком твердим
Прилиже дим, як вміє.

Хвоста розпушить курці сніг
І пожене за вітром,
Останні яблучка із ніг
Зіб’є із віт над світом.

До айстр останніх припаде
Губами сніговими
І тихо їм щось доведе,
І забіліє з ними…

Під самим садом обрій ліг
На сіру павутину…
Вже неминуче буде сніг
З хвилини на хвилину…

1976, М. Вінграновський

субота, 10 листопада 2018 р.

Листопад...

Перша декада листопада у світлинах.
Початок листопада, а виноград ще продовжує наливатися смаком.

На вежі магазину "Дніпро" дружніми рядками сидять мешканці-голуби. Ще тепло на вулиці, плюс 10-15 градусів.
"Замріяна" скульптура буде гарно виглядати будь якої пори року...




На фоні опавшого листя, червоні кетяги горобини, приваблюють око.

Красень-велетень дуб у своїй міці зафарбував гілля у жовті кольори.


А берізонька ще не скинула свого листячка та все ж в очікуванні змін...
Ялинка "одягла" жовті листочки верби. Зранку стоять "тумани".
Ось вони, перші заморозки - 10 листопада.
А вдома цвітуть фіалки...


середа, 7 листопада 2018 р.

Улюблена поезія. За гай ступило сонце, і пішло...



За гай ступило сонце, і пішло,
І далину покликало з собою…
В туман пірнає росяне село
І повивається прозорою габою.

В садах вечері: борщ або куліш…
На крилах яблунь стомлені зірниці,
І хтось питає тихо: земле, спиш?
Уже спочила? Дай води з криниці!

І хтось питає, довго не вгава…
Земля ж спочила тихо просто неба,
Сплять горобці, і гори, і трава…
О люде, люде! Нащо тобі треба

В цю мирну мить турботити її,
Свою натомлену, хорошу свою землю?
Нехай би снами мовкнули гаї
І плив туман пшеницею за греблю.

А в тиші хтось питав: про що шумиш
Рясним садком, схилившись в чорнобривці?.
Та хтось питає тихо: земле, спиш?
Уже спочила? Дай води з криниці!

Микола Вінграновський, 1959 р.

Згадалося як то було разом із бабулею біля отчої хати... Тепер вона  у Вічності...

вівторок, 6 листопада 2018 р.

Притчи по вторникам


Узнала зависть о том, что она — тяжкий грех. Ой-ой-ой!.. И рада бы от него избавиться. Да разве от себя убежишь?
И впервые по-хорошему позавидовала она человеку, что хоть он, с Божьей помощью, может от неё избавиться.
- Как это по-хорошему? А очень просто: то есть, порадовалась за него!

неділя, 4 листопада 2018 р.

Цитата недели


Радость - это когда душа перестает просить то, чего у нее нет,
и начинает радоваться тому, что есть.

вівторок, 30 жовтня 2018 р.

Пам'ятаємо тебе, рідна бабулечко!


Вчора пішла у Вічність моя бабуля - Ніна Іванівна.
Її доля була не простою: заслання  до Сибіру,  випробування у післявоєнні роки, смерть найдорожчих людей… 

Попри всі перепони та труднощі  її людяність, доброта, величезне бажання підтримувати людей допомагали їй вижити та жити. 
Вона любила говорити: "Кожному здається, що його горе найбільше".

Я все мала надію, що бабуля  здолає нову, 91 вершину життя та хвороба цьому завадила ...  
"Рік - то довгий чоловік" - це теж її фраза. 


Царствіє небесне і світла пам'ять. Молімося за вас. Сумуємо.

понеділок, 29 жовтня 2018 р.

Жовтневі замальовки

Жовтень  вже відпускає свої обійми...
Він був теплим, ностальгічно-миттєвим і таким, яким є людське житття -  у всіх барвах.
Глід - ніби "купається" в сльозах осені. Ягоди нагадують маленьке яблучко. Їх слід збирати протягом вересня і до перших заморозків. Кисіль із цих ягід смачний.


 Троянди різних кольорів: ніжні і пахучі - милують своєю присутністю останні  дні жовтня.


Дикорослий виноград прикрашає садиби приватних будиночків. Кетяги ягід красиві, але не їстивні.



Яскравою плямою серед лісових заростів виглядає мухомор. Дуже розповсюджений гриб на нашій поліській землі.

Клен майже облетів, розкидаючи свої диво-"крила" по траві. 

Попереду листопад....